Щасливий сліпий.

( Реальний випадок )
Ой,хто ж там радісно співає
В складний життєво-трудний час?
Кого ж так щастя розпирає,
Що ноги йдуть самі у пляс?

Ми людям газ в хатах проводим;
Нас тут ніхто ще не чекав;
Відкрили двері і заходим
Й щасливця бачим хто співав;

Сидить на дряхлій табуретці
Мужик ,років під шістдесят,
І пес розлігся на кушетці
Та кішка розважа котят;

А він баяна міхи тяне,
Що аж жахається душа.
Мій співробітник шепче: «П'яний.
Та пісня дуже хороша»

Не бачить нас він і не чує,
Бо в стелі напрямок очей,
Руками й горлом так працює,
Що не помітив і гостей.

Та господиня, доторкнувшись,
Йому сказала: «Перестань»
Він перестав і повернувшись,
Сказав: «Чого потрібно,Тань?»

Очима водить,нас не бачить,
А ми здивовані,-Сліпий?!
Та помилилися ми значить,
До співу й гри талант який!

“Ой,вибачайте.У нас гості?
А я не вчув,бо грав,співав “
Побіг,аж захрустіли кості;
Носив стільці та подавав.

«Він не сліпий»-майнула думка,
Коли по хаті так гаса,
А він стриба,неначе гумка
І творить просто чудеса;

То щось із погребу приносить,
А то на грядці щото рве.
Нам жінка каже: «Він і косить,
Хоча сліпим свій вік живе,

Сліпим він і на світ родився;
Не знає світла,кольорів,
Таким і на мені женився,
Бо полюбив мій голос,спів.

Ця повість нас розхвилювала
І душу довела до сліз,
Ще й розказав нам сам не мало,
Як пізнававши світ він ріс.

Що світ-завжди в одному тоні,
Якого чорним ми зовем,
А що таке є світло,колір?
Бажань та мрій -одна із тем.

На слух і нюх як все сприймає,
На дотик-зближення з теплом,
На розмір кроків відстань знає,
На вираз слів,-добро зі злом,

А день,зростанням різних шумів
Та ніч-по неймовірній тиші,
Енергію -по силі струмів,
Бо в цьому всі сліпі чуткіші.

А гра та спів його веселі,
Бо він впізнав всім серцем Бога
І Бог візьме в Свої оселі,
Де зникне темноти тривога.

І там таку красу зустріне,
Що на землі не бачать зрячі,
Лиш в небо думками він лине
При цій тілесній неудачі.

В красі навколишнього світу
З очами люди заблудились;
Глузують з Божого Завіту
Та щастя вічного лишились.

І знову пісня залунала
Про ту щасливу в небі долю.

Десь співробітника не стало.

За хатою сльозам дав волю.

Та перестав вже насміхатись,
Коли розмова йшла про Бога,
Став менше пити,матюкатись
Й вів часто мову про сліпого;

Що без очей він був щасливий,
Як гарно грав й співав для Бога,
Й помер зі співом,рвавши сливи;
В драбині лопнула тринога.
* * * *
Блаженні ті,що мають очі,
Не тільки ці земні,тілесні,
А ті,що бачать й серед ночі
Господні милості чудесні.

Січень 2007р.

Щасливий сліпий.Поэзия

Щасливий сліпий.
Поэзия